Червона книга
Розітнувши хмар завісу,
Над безмежним жовтим ланом
Виринає із-за лісу
Білохвостий птах-орлан.
Тільки пера розчепірить
Махові — яка краса!
Наче ними хоче змірять
Ясно-сині небеса.
Ген над хмар скелясті кряжі
Поринають у блакить.
Що ж кричить він?
Що він каже, Красень.
Що йому болить?
Він говорить про єдине,
Він благає про одне: —
Можеш лише ти, людино,
Зберегти мене!
Бережіть нас
В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні,
І вісник березня —підсніжник?
Ми всі господарі природи,
Тож збережімо її вроду!
Світ прекрасний навколо тебе -
Сонце ясне і синє небо,
Птахи і звірі, гори і ріки -
Нехай він буде таким навіки!
Нехай людина добро приносить -
Бо світ навколо любові просить.
Немає коментарів:
Дописати коментар