Сашко Лірник - казкар-лірник

Музейний урок

   Всі ми знаємо, що в дитинстві важливим важелем впливу були і є саме казки. Звичайно, краще вони звучать під звуки музичних інструментів або у цікавому розмовному стилі. Саме Сашко Лірник має талант справжнього казкаря, якого із захопленням слухають і дорослі і діти. Він зумів зробити неможливе – відродити в Україні зниклий жанр розмовної оповіді. Саме про життя і творчість Сашка Лірника йшлося у тематичному занятті, підготовленому науковим співробітником музею Валентиною Губенко.
     Діти познайомились з творчістю Сашка Лірника. Також  дізналися хто ж такі лірники взагалі, на яких музичних інструментах грали. За допомогою сучасного обладнання учні мали змогу переглядати роботи казкаря: мультфільм “Моя країна - Україна” та його цікаву розповідь казки “Івасик-Телесик”.
   На запитання навіщо потрібні казки Сашко Лірник відповів: “Можна прочитати тисячі книг і вирости бездушною людиною. Але якщо ти в дитинстві чув і читав казки, то мислиш вже по-іншому”. Геніальні слова по справжньому творчої людини.
     

Олекса́ндр Іва́нович Власю́к, відоміший під ім'ям Сашко́ Лі́рник — казкар-лірник, інженер-будівельник та кораблебудівник, колишній учасник київського гурту «Вій», сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном», «Етноеволюція», «Трипільське Коло». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України». Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, гітара. Має учнів в Україні, Росії і США.

                                         

Новорічні іграшки

Акція "На крилах надії"

        Учні нашого класу взяли активну участь в акції "На крилах надії", щоб допомогти онкохворим дітям України та учениці нашої школи, Оношко Віці. Діти зібрали допомогу у розмірі 1409 грн.

        Дуже вдячні за небайдужі серця наших дітей. Хай Вас оберігає Господь!

         Особлива подяка за благодійну допомогу Бойко Людмилі Володимирівні. Хай таких людей буде більше!

Правила поведінки на вулицях і дорогах у зимовий період

Зима — це радість, лижі, сміх,
Це ковзанка, це гірка, сніг.
Фортеці, сніжки — це розваги!
В зими свої є переваги.
Але дорога, безперечно,
Зимою дуже небезпечна,
Тому що слизько всім на втіху,
Та водієві не до сміху.
Дорога, як каток, блищить,
Машину тут не зупинить.
З гори, як на санках несеться,
Під гірку вже й не добереться.
В зимовий час, та що й казати,
Дорогу треба посипати,
Усе робити до пуття,
Щоб відбувалося тертя.
А пішоходи — пильні будьте,
Дорожніх правил не забудьте!

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає, і дорога робиться така слизька, як каток. Тому треба її посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде та йде і вона знову слизька. А машинам треба все одно їхати, їх заносить на поворотах та так сильно, що вона може крутитися навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. Як каже народна мудрість: «Береженого і Бог береже». А це означає, що не можна бігти і ковзатися по тротуару, а тим більше по проїжджій частині. Адже взимку, коли на дорозі слизько, машину неможливо раптово зупинити, гальмівний шлях на слизькій дорозі збільшується вдвічі, а то й більше разів. Хоча на колеса вдягають зимову гуму з шипами, яка хоч трішки поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. От уявіть собі: ви натискаєте на гальма, колеса вже не крутяться, але вони ж гумові, і машина чудово їде, як саночки, а з гори ще краще, бо маса машини велика, швидкість теж була високою... І що ви зробите? Будете зі страхом думати, щоб хтось не вибіг на дорогу, щоб не врізатися в дерево, щоб не перекинутись або не наїхати на іншу машину. І добре, як цього не трапиться... Але поки що ви ще маленькі і за кермо вам сідати рано. Ви — пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважним на дорозі.

Це треба знати!

• Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
• Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.
• Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.
• При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машин, або тільки тоді, як транспортні засоби вже зупинилися.
• Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспорту, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.
• Не катайтеся на ковзанах по тротуару, а тим більше по проїжджій частині — це дуже небезпечно. А є ще й такі «герої», що чіпляються ключками за машини, щоб прокататися «з вітерцем». Не робіть цього ніколи! Машина може загальмувати і такий «герой» вдариться лобом з усього маху в машину. На дорозі можуть бути виїмки, частина дороги може не бути покрита льодом. Кататися треба на катку, там спеціально очищені від зайвих предметів майданчики, які заливають водою, тому поверхня там рівненька, гладенька, по ній добре кататися.
• Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
• Залізниці взимку також дуже небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає необхідність переходити залізничну колію, то будьте уважні.
• Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.
• Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або хтось ненароком може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса. Тому поводьтеся на зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.
• Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена або недостатня видимість. Спочатку переконайтеся, що машин нема, а тоді обходьте. Як каже народна мудрість: «Сім раз від мір, а раз відріж».
• Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

Любий друже! Я благаю - Природу вмій любити, Не смій ніколи і нізащо Їй шкоду спричинити! Даремно квіточку не рви, Пташині спокій дай, Усе, що є навколо тебе, Люби й оберігай!

Наш дивний світ такий, як казка,

Он в небі хмаронька пливе.

Тож бережи його, будь ласка,

Все в ньому гарне і живе.

Он квітка полум'ям палає,

Яскраве сонечко блищить.

Чарівна пташечка співає,

Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.

Мандруємо стежками нашого міста

Люби цей світ, моя дитино,
Свій рідний край, ліси, поля.
Турбуйсь про нього кожну днину,
Бо рідна це твоя земля.
Тут ти живеш і вчишся в школі,
Тут в тебе друзі і сім'я.
Не нищ нічого і ніколи -
Людина ж бо тобі ім'я!
Допоможи малій пташині,
Її ти вчасно погодуй.
Під силу це малій дитині,
Але нічого не марнуй.
Бо світ чарівний, наче казка,
Ти теж частиночка його.
Тож бережи цей світ, будь ласка,
Прийми до серденька свого.

Природа нам - як рідний дім, Вона усім - як мати. Щоб лад завжди був в домі тім, Про це нам треба дбати.

Червона книга Розітнувши хмар завісу, Над безмежним жовтим ланом Виринає із-за лісу Білохвостий птах-орлан. Тільки пера розчепірить Махові — яка краса! Наче ними хоче змірять Ясно-сині небеса. Ген над хмар скелясті кряжі Поринають у блакить. Що ж кричить він? Що він каже, Красень. Що йому болить? Він говорить про єдине, Він благає про одне: — Можеш лише ти, людино, Зберегти мене! Бережіть нас В Червону книгу ми занесли Світ неповторний та чудесний, Що поступово вимирає, Давно рятунку в нас благає. Невже в майбутньому на світі Не будуть квітнуть дивні квіти: Конвалії й фіалки ніжні, І вісник березня —підсніжник? Ми всі господарі природи, Тож збережімо її вроду!

Світ прекрасний навколо тебе -

Сонце ясне і синє небо,

Птахи і звірі, гори і ріки -

Нехай він буде таким навіки!

Нехай людина добро приносить -

Бо світ навколо любові просить.

ЗУПИНИСЯ, ЛЮДИНО, НА МИТЬ… І ВІДЧУЙ, ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ. ЯК ІЗ СЕРЦЯ КРИК ВИРИНА – ЗУПИНИСЯ, ЗЕМЛЯ В НАС ОДНА! ЯК У СЕРЦІ ТЛІЄ ЛЮБОВ, ЩОБ КОЛИСЬ РОЗГОРІТИСЯ ЗНОВ. ЗУПИНИСЯ. ЛЮДИНО НА МИТЬ… І ВІДЧУЙ. ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ.. .

Музейний урок

  

24 листопада День пам’яті жертв голодомору

Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. Заходи, присвячені цьому дню, щорічно проходять в четверту суботу листопада.

Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору, потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. У 2007-му році, згідно Указу Президента України № 431/2007 від 21-го травня 2007-го року, в назву цього пам’ятного Дня були внесені зміни: "Внести до Указу Президента України от 26 листопада 1998 року N 1310 (1310/98 ) "Про встановлення Дня памяті жертв Голодоморів та політічніх репресій" (в редакції Указа від 15 липня 2004 року № 797 (797/2004) зміни, віключівші у назві та тексті слова "та політічніх репресій".

Зараз День пам’яті жертв голодомору щорічно відзначається в четверту суботу листопада.

В 2018 році День пам’яті жертв голодомору припадає на 24 листопада.

Ми любим, Зимонько, тебе ...

Допомога птахам узимку