Безпека дорожнього руху

Колись, ще у сиву давнину, дороги були зовсім не такі, як сьогодні. Вони були витоптані ногами людей і більше нагадували широкі стежки, що слугували шляхами сполучення і засобом пересування з одного місця в інше. Кожна така дорога вела до осель, де жили люди. Згодом люди зрозуміли, що рівна дорога краща, ніж з горбами та ямами, бо по ній легше пересуватися. Тому почали вирівнювати стежки, що ними часто ходили дорослі та діти. Так з’явилися перші дороги. А коли люди приручили коней, винайшли колесо та зробили підводи, щоб їздити на них і вантажі возити, то дороги стали першою необхідністю. Тоді люди зрозуміли, що дорога потрібна рівна і тверда, щоб її не розмивали дощі, а отже, і не ламалися колеса. Згодом вони почали прокладати дороги з твердим покриттям, тобто з каменю, щоб їздити по них було безпечно, щоб не перекинутися самим і не перекинути вантаж. По таких дорогах їхали кіньми, йшли пішки люди. На них не було жодної розмітки і призначалися вони для всіх одразу. Перші дороги були вузькі, проте міцні. Фрагменти деяких перших римських доріг збереглися до наших днів. Тоді не існувало Правил дорожнього руху, тому що в ті часи ще не було машин, автобусів та інших транспортних засобів. А що ж являє собою сучасна дорога?

Дорога — це смуга землі, по якій їздять транспортні засоби і ходять люди; штучно створений засіб для пересування, сполучення. Це будь-яка вулиця, провулок, проспект, шосе, естакада по всій ширині, включаючи тротуари, узбіччя, роздільні смуги. Дороги бувають головні і другорядні. Кожна дорога складається з проїжджої частини, по якій рухаються тільки транспортні засоби, і тротуару (узбіччя), по якому ходять пішоходи. Тротуар може прилягати безпосередньо до проїжджої частини, а може відділятися газоном від неї. Тротуари, як правило, є у населених пунктах, тобто у містах і в селах. А от узбіччя — за містом і завжди знаходиться безпосередньо біля проїжджої частини.

Дороги бувають такі широкі, що по них можуть їхати машини у декілька рядів в один бік і по декілька рядів у протилежний бік. Тому для кожного ряду машин виділена своя смуга проїжджої частини, а щоб її було видно, то на ній малюють смугу, яка називається роздільною, бо розділяє дорогу на частини.

Роздільна смуга — це елемент дороги, поздовжня лінія, яка розділяє суміжні проїжджі частини і не передбачає зупинки транспортних засобів.

Дороги можуть зустрічатися і пересікатися, бо нині їх так багато у кожній країні, що без цього просто неможливо. Тому ті місця, де зустрічаються і пересікаються дороги, називаються перехрестями. Це найнебезпечніші ділянки дороги, на яких треба бути досить уважними, щоб не скоїти аварії.

Перехрестя — це місце перетину, розгалуження двох і більше доріг. Перехрестя бувають х (ікс-подібні), т (те-подібні), + (хрестоподібні).

Широку дорогу, по якій мчать автомобілі на великій швидкості, треба людям переходити, оскільки з обох боків дороги розташовані будинки, школи, магазини, місце роботи. А для цього існують спеціально виділені знаками або дорожньою розміткою частини дороги. І називаються ці частини дороги — пішохідний перехід. Це ділянка проїжджої частини, позначена знаками або розміткою «зебра», по якій здійснюється перехід через дорогу. А щоб люди не потрапили під колеса автомобіля, існують Правила дорожнього руху, які треба знати і завжди їх виконувати, оскільки від уміння дотримуватися їх залежить життя кожного з нас. Та дороги і правила пересування по них не завжди були такими, як сьогодні, і виникли вони не так уже й давно. А змусили людей написати Правила дорожнього руху дорожньо- транспортні пригоди, які почалися відтоді, як люди почали їздити кіньми. З кожним роком візочків, колясок, екіпажів ставало все більше, а їхали вони швидко і як кому заманеться, тому часто почали наїжджати одне на одного і на пішоходів, котрі також рухалися тією самою дорогою. Ніхто нікому не хотів поступатися, а тому часто хтось гинув під копитами коней і під колесами. А коли винайшли автомобіль, то таких прикрих пригод, які закінчувалися каліцтвом або й смертю, ставало все більше. І ніякої гарантії безпеки руху не було, тому правила стали необхідністю. Отак їх і придумали. Домовилися спочатку про те, що рух має бути правостороннім — переважно у країнах Європи. А от в інших, навпаки, — лівосторонній. Зокрема, в Англії він лівосторонній і донині. Згодом у містах зробили для людей тротуари, які відділялися від проїжджої частини, і були вони спочатку дерев’яні. І ходити по них теж домовилися з правого боку, щоб не натикатися один на одного. Тепер люди були у більшій безпеці, бо на тротуар заїжджати було заборонено та й незручно, адже тротуар був вищий від проїжджої частини дороги. І так з кожним роком Правила дорожнього руху вдосконалювалися, щоразу додавалося щось нове. З часом виникла потреба навчати їх дітей ще змалку, щоб бути в безпеці, бо сьогодні швидкість транспортних засобів надзвичайно зросла. Як бачимо, Правила дорожнього руху обов’язкові для виконання, і кожен має знати їх та виконувати, щоб зберегти не лише своє життя і здоров’я, а й інших людей. А зараз послухайте цікаву історію.

Пес Бровко — Казка про правила дорожнього руху

Це треба знати...

Дорога — це завжди небезпека.

Край тротуару — бордюр. Це низький бар’єр, що відокремлює проїжджу частину дороги або вулиці від узбіч, тротуарів.

Дорогу треба переходити лише у спеціально відведеному місці — на переходах.

Якщо на вулиці немає пішохідного переходу, то переходити її треба лише тоді, коли поблизу немає машин.

Не можна перебігати дорогу перед транспортом, який рухається.

Найнебезпечніша ділянка дороги — це перехрестя.

Для пішоходів існує тротуар — пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною. По тротуару люди повинні рухатися праворуч.

Рух у нас — правосторонній.